Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 911/778/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року у справі № 911/778/14 за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" про стягнення суми, -

Встановив:

У березні 2014 року державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" про стягнення 149998,72 грн. штрафу, 3340 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань з відвантаження продукції за договором № ЦХП-02-01713-01 від 14 березня 2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 25 квітня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 14 березня 2013 року сторонами укладено договір поставки № ЦХП-02-01713-01, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а останній - прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка та кількість якої вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, на умовах, які в ньому викладені.

При цьому, 14 березня 2013 року сторонами укладено договір про неустойку № ЦХП-02-01713-01, за яким постачальник зобов'язався сплатити замовнику протягом 3 банківських днів з дня вимоги штраф у загальному розмірі 5 % від суми договору в разі настання будь-якої з наступних подій: одностороннє розірвання договору постачальником без згоди замовника; невиконання поставки продукції постачальником в обсязі та в терміни, визначені договором.

На виконання договору поставки відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 3702976,44 грн., що підтверджується відповідними рознарядками, актами приймання-передачі, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами звірки поставок та розрахунків між сторонами, наявними в матеріалах справи.

Проте, позивач стверджує, що на виконання п. 5.2 договору він направив на адресу відповідача рознарядку № ЦХП-20/1572 від 14 березня 2013 року на відвантаження продукції на загальну суму 999991,50 грн., про що свідчать фіскальний чек № 4826 від 18 березня 2013 року та список поштових відправлень, проте, дана рознарядка відповідачем не виконана, поставка продукції за нею не здійснена, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафу, пені та звернення останнього до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт направлення відповідачу рознарядки № ЦХП-20/1572 від 14 березня 2013 року, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, оскільки з наданого позивачем фіскального чеку та списку поштових відправлень встановити, який саме документ був направлений відповідачу, неможливо, враховуючи, при цьому, встановлений судом факт виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки в обсягах, передбачених п. 4.3 договору, та факт відсутності відповідного листа або доказів укладення сторонами додаткової угоди до договору поставки щодо зміни обсягів закупівлі продукції, дійшов висновку про безпідставність позову, залишивши його без задоволення.

З таким рішенням місцевого суду погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи скаржника стосовно порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 509, 526, 530, 610, 626, 629, 664 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 42, 32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана правильна правова оцінка, а тому, не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року у справі № 911/778/14 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.